Відкриття Національного тижня читання
Читання є важливим у час миру і добробуту, але ще важливішим – у часи випробувань, які випали на нашу долю через війну. Літературні твори можуть стати нашим захистом і нашою зброєю, друзями і порадниками, вчителями і лікарями.
З 04 по 10 грудня проводиться Національний тиждень читання, мета якого консолідувати українське суспільство навколо читання як життєвої стратегії.
Дієвим є гасло цього тижня – «Бути своїми». Ці слова вміщують безліч сенсів і практичного змісту. Читання важливих книжок сприяє єднанню українського народу, формуванню нашої ідентичності, збереженню культурно-мовної спадщини.
У старшокласників нашого ліцею сьогодні, 4 грудня, відбулася «зустріч» в літературному саду «Перемога» з мандрівним філософом Григорієм Савичем Сковородою. Видатним народним мислителем, прозаїком, поетом, музикантом, просвітителем і гуманістом, найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII століття. Його називають «батьком української філософії», «українським Сократом», «народним просвітителем», чия оригінальна та багатогранна творчість стала основою для розвитку української філософії та літератури. Зустріч розпочалася після появи мандрівника й розповіді про те, що не випадково зупинився він у Старобабанівському ліцеї. Запитав, чи пізнають його ліцеїсти? Звучали наступні запитання, які викликали все більшу зацікавленість: «Який вчора був пам’ятний день у його життєписі? Де знаходиться Переяславщина, де він працював домашнім учителем? Який номер пісні, що є однією з кращих у збірці «Сад божественних пісень?». Попросив зробити подарунок, звеселити серце й душу виразним читанням напам’ять пісні «Всякому місту – звичай і права». Наступне завдання звернене було до кращих математиків, щоб перерахували 300 верств у метри, якщо одна верства дорівнює 1066,781 метра. Навіщо він у 72-річному віці пішки пройшов їх? Вершиною активності стало запитання про те, чи знають ліцеїсти про його неповторну систему оцінювання компетентностей учнів, як вони розуміють характеристику “зверок вострий”, “вельми вострий”, “вострий”; “вельми тямкий”, “досить тямкий”, “тямкий”; “тупуватий”, “тупий”, “вельми тупий” і “повне безглуздя”. І запросив спробувати отримати «свою» оцінку, пояснивши зміст вибраного на літературному дереві афоризму.
«Зустріч» закінчилася такими словами Григорія Сковороди: «Ті мешканці, де я зупинявся, любили мене, як рідного, тому що роздавав я їм добрі поради, настанови, умовляння, дружні докори. Сьогодні я тішуся в Старобабанівському ліцеї, що труд мого мандрівного життя не був безплідним. Зустрілись ми в локації «Літературного саду «Перемога» під виноградною лозою з гронами мого життя й творчості. А виноградна лоза – це один з найдавніших символів родючості та достатку, а також життєвої сили та життєрадісності, символ осілості. На прощання ще раз звертаю вашу увагу до безсмертних філософських істин, які в 649-й день війни прицільно пояснюють сенс людського життя й призначення кожного з нас у цьому світі».
Літературну подорож організувала та підготувала учитель української мови та літератури Ніна Михайлівна Бондаренко.