210 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка

   У Старобабанівському ліцеї сьогодні, в день 8 Березня, коли  у світі відзначається Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир, зранку чути було щирі  слова: «Вітаємо з 8 Березня, дякуємо за те, що невтомно навчаєте всьому новому, створюєте затишні й комфортні умови, рухаєтесь до вершин, ведучи за собою інших». 
   І сьогодні, напередодні  9 березня, особливої для українців дати  – дня народження Тараса Григоровича Шевченка, старшокласники зазначали, що « в нашій історії  назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство». 
Минають весни, пройде літо,  за осінню прийде зима,            
Шевченку не дано старіти – для нього старості нема.                                                                                 
   210 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе в Україні й світі Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.         
Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини».
   Слово Шевченкове – це правда, це істина, що пройшла крізь горнило століть.                                   
Учні 1 – 4 класів ліцею вшанували творчу спадщину поета участю у конкурсі  читців віршів Т. Шевченка,  показали  оригінальні підходи до декламації, завдяки яким твори Кобзаря були насичені індивідуальним емоційним забарвленням.                                
   Учні 9 – 11 класів виконали своєрідне профорієнтаційне дослідження, підготувавши інсценізацію оповідання О. Маковея «Як Шевченко шукав роботи»,  спробували  з’ясовувати, чому  Шевченка «де треба й не треба» „оспівують”, а на роботу не беруть?       
 Неперевершеним сьогодні знову став виступ учителів – учасників драматичного гуртка «Мельпомена» з інсценізацією притчевої поеми «Сотник» Т. Шевченка. Актуально, ідейно промовисто передали учителі останні рядки твору про обов’язкову поразку й смерть антигероя: Отак тепер і з сотником
З дурним моїм сталось:
Розігнав дітей по світу,
А добро осталось,
Немає з ким поділити.
Довелось самому
Розкидати, розточити,
І добра нікому
Не зробити ні на шеляг,…
І притчею стати
Добрим людям…